На останній виставці “Будпрогрес-2014” увагу нашої редакції привернув стенд “Студія арх. Бородіна А.В. “. Відмінна експозиція, макети і ручна робота в національних традиціях радувала око. Ми звернулися до автора висловити свою позицію про проблеми котеджної архітектури.
Останнім часом будівництво котеджів переживає небачений підйом. Нинішній рік перевершив всі очікування. У розпалі будівельний бум. Стали завершуватися кинуті котеджні забудови.
Але! Всі ці масиви забудов навколо великих міст, і не тільки в Білорусі, виглядають гнітюче. Навіть готові комплекси будинків при невдалих архітектурних і будівельних рішеннях нагадують кладовища монстрів.
У багатьох районах відсутня інфраструктура, мережі, дороги і т.п. Забудовники так і норовлять зайняти хозпроезди і зелені зони своїми вже не малими ділянками, вступаючи на незаконний шлях.
Знайти тут гідний котедж – все одно, що голку в стозі сіна. Про архітектуру столичного рівня, тим більше в національних традиціях, не може бути й мови. Практично неможливо побачити будинок економічний, розумний, без Монстрова фанатизму – просто красивий.
Замовники досі не можуть опуститися на землю і грамотно сформулювати замовлення на раціональний і невеликий будинок. Проектувальники йдуть “на поводу” у них, боячись втратити клієнта, замість того щоб “приземлити” все їх марнотратні бажання. А про стилістику і говорити не доводиться. Конструктори в свою чергу з разу в раз застосовують до болю банальні рішення, вплутуючись клієнта в неміряні витрати.
Ну, хіба можна проектувати під котедж фундамент, гідний дев’ятиповерхового будинку? Або застосовувати в стінах котеджів принципи висотних будівель (що стосується колон, перемичок, простінків)? А щоб спроектувати з дерева в кроквах виноси 1,5-2 метра – так це ціла трагедія, міркування про те, що так, мовляв, не роблять. Проїдьтеся навколо кільцевої дороги і подивіться, як роблять, відповідаю я їм. Хіба там як приклад є хоч один гідний будинок?
Замовники, архітектори, конструктори в такий забудові виглядають справжніми “двієчниками”. Чого, наприклад, варті фанатичні бетонні фундаменти під двометрові огорожі всіх без винятку ділянок.
Зіткнувшись з багатьма замовниками, я намагаюся вести непримиренну боротьбу з їхніми ідеями типу “я так хочу, мені тут жити”. Дурніші і цинічніше постановки питання важко собі уявити. Зараз я став розуміти, який нелегкий труд у працівників комітету архітектури, що щодня стикаються з такого роду “прожектами” замовників або часом бездарним проектуванням.
А тепер подивіться на сільські будинки, побудовані за останній рік по котеджної програмі. У мене вони викликають біль і обурення. У багатьох випадках це справжні монстри, проекти яких тягнуться з “брежнєвських” часів. Там немає ні економії, ні раціональності. А найголовніше – в них немає ні краплі патріотизму! Це будинки для “галочки” …
Котеджі, як автомобілі або літаки, є третьою улюбленою іграшкою людства. У кожного архітектора є своє хобі в архітектурі. Котедж – це втілення знань, ідей, рівня отриманої освіти, рівня побутової культури і патріотизму. За котеджу я дізнаюся про автора більше, ніж за проектом Палацу з’їздів, тому що великий об’єкт розмиває особистість, маючи багато обмежень. За котеджу я дізнаюся ставлення автора до своєї країни! Котедж – це рівень архітектора!
Клієнту, та й багатьом керівникам потрібно нагадати про європейських країнах (де вже всі встигли побувати), в яких досить багаті люди живуть в дуже простих і затишних будинках, і паркани там не по 2,5 метра заввишки. Крім того, навіть сучасні котеджні рішення і мотиви багатьох країн дуже впізнавані! Шведські або фінські будинки ніколи не сплутати з угорськими, молдавські – з чеськими, німецькі – з італійськими, англійські – з карпатськими або іспанськими. Коротше, всі країни мають свій колорит. Навіть в підходах до отмостке, водозливи, покрівельним виносам в багатьох країнах свої ідеї та рішення, пов’язані з кліматом і традицією. Швейцарські виноси – найбільші в Європі-не сплутати з італійськими або іспанськими.
Так чому ж ми з року в рік замовляємо, проектуємо і будуємо цю нісенітницю – будинки без роду і племені (озирніться навколо кільцевої дороги!)? Чому ми з року в рік тягнемо за “вуха” в нашу країну ідеї Італії або Лос-Анджелеса? Хіба вони доречні в нашому кліматі з вогкістю і снігами, хіба немає у родинних поляків і литовців близьких нам рішень (стилістика наша абсолютно та ж)?
При знайомстві з замовником перше, що потрібно знати, – це те, як він буде жити найближчі 20 років в своєму будинку. Мені вдається встановити контакт з замовником, враховуючи його походження і достаток. Мені необхідно увійти в його становище і поглянути на будинок з його позиції. Найголовніше – це заощадити гроші, здавалося б, на порожньому місці. Про багато речей люди навіть не підозрюють. Наприклад, про те, що підвал – це бездонна бочка для викачування грошей, як на початку будівництва, так і в процесі експлуатації. Або про те, що обвалковка будинку, замість облицювання фундаменту з утепленням, дає трикратну економію грошей. Або як побудувати огорожу без безглуздого монолітного фундаменту по периметру. Або про те, що “дворянського гнізда” в сучасному житті у них все одно не вийде.